Питома вага фарби: скільки важить 1 літр

Фарби у будівництві застосовують не тільки з декоративною метою, а й як засіб захисту поверхонь від несприятливого впливу навколишнього середовища. Вимоги до фарб для підлоги, стін, радіаторів і стель відрізняються. Їхній хімічний склад, призначення і місце використання також можуть бути різними.

Види фарб

Усі фарби, які сьогодні застосовують у будівництві та оздобленні, можна віднести до трьох великих груп.

• Емульсійні фарби.

До цієї категорії належать склади, в основі яких є стійка емульсія води, зв’язувальної основи і барвника. Водоемульсійні фарби залежно від основи бувають:

• акрилові;

• мінеральні;

• силікатні;

• силіконові.

З емульсійними фарбами просто працювати: вони легко змиваються з рук та інструменту, швидко сохнуть, не мають різкого неприємного запаху і створюють приємну фактуру. Висохла поверхня досить стійка до вологи, особливо у фарб зі спеціальними добавками: силіконом, латексом або рідким склом у силікатній фарбі.

Такі фарби не розшаровуються, поверхні під ними продовжують дихати, а спеціальні водоемульсійні склади можна використовувати для зовнішнього фарбування: вони морозостійкі, вологостійкі, не вигорають під прямими сонячними променями і не стираються під час очищення щітками.

Різновид емульсійних фарб - водно-дисперсійні. Їхня особливість полягає у підвищеній вологостійкості. Наносити такі склади потрібно за температури, зазначеної виробником.

• Алкідні фарби.

Зв’язувальною речовиною у фарбах цієї категорії є алкідні смоли. Вони бувають:

• емалеві;

• олійні.

Алкідні фарби стійкі до атмосферних впливів, світло- і водостійкі. Ними можна фарбувати дерев’яні та металеві поверхні, а також оштукатурені основи всередині або зовні приміщень.

Алкідні фарби сохнуть досить довго і під час висихання виділяють шкідливі речовини, оскільки їхньою основою є оліфа в олійних складах або лак в емалевих. Як розчинники використовують уайт-спірит, бензин, скипидар і подібні склади.

• Силікатні фарби.

В основі таких фарб - рідке скло, яке розводять водою. До цієї категорії можна віднести вапняні та інші мінеральні фарби, наприклад на цементній основі. Готують їх безпосередньо перед використанням.

Особливості силікатних фарб:

• погана сумісність з іншими видами фарб;

• поверхні під ними не дихають, пара не пропускається;

• вологопроникність через пухкість висохлого шару;

• стійкість до перепадів температур.

Силікатні фарби використовують тільки для фарбування оштукатурених поверхонь у приміщеннях з низьким рівнем вологості. Вони мають широкий колірний спектр, оскільки містять луг. З цієї ж причини працювати з ними потрібно дуже обережно.

Існують і інші різновиди фарб, адже сьогодні їхній вибір дуже широкий. У промислових приміщеннях використовують епоксидні склади для місць з високою вологістю, наприклад під час облаштування басейнів, а також поліуретанові фарби для покриттів з підвищеною зносостійкістю.

Класифікувати фарби можна за різними ознаками:

• за типом зв’язувальної речовини: олійні, силікатні, акрилові, силіконові, епоксидні тощо;

• за типом розріджувача: вода або розчинники;

• за сферою застосування: промислові, автомобільні, художні або будівельні;

• за зовнішнім виглядом пофарбованої поверхні: матові, напівматові, глянцеві;

• за призначенням залежно від матеріалу поверхні.

Вага фарби

Щільність фарби - важливий технічний показник. Для різних видів фарб характерна своя щільність. Значення питомої ваги наведені у таблиці нижче.